Ответы
Ответ:
**Макс:** О, знаєш, що є дивовижним? Я загубився в музеї.
**Анна:** Серйозно? Як це сталося?
**Макс:** Ну, я так захопився картинами, що вирішив подивитися ще одну кімнату, і ось я тут, не знаю, де саме.
**Анна:** Неймовірно! Ти в якому розділі?
**Макс:** Ну, на жаль, я не можу точно сказати. Тут стільки чудових експонатів, що я взагалі забув, куди йду.
**Анна:** Ну, намалюй мені картину. Можливо, я зможу визначити, де ти.
**Макс:** Добра ідея! Побачив величезну картина на тему ренесансу з кучею ангелів.
**Анна:** З ренесансу? О, можливо, ти в італійському відділі. Постарайся знайти охоронця і розпитай його.
**Макс:** Так, це мудре рішення. Дякую за пораду! А ти залишайся де ти, я намагатимусь вибратися звідси.
**Анна:** Будь обережний і не загубися ще раз! Якщо що, виклич мене.
**Макс:** Зроблю так, дякую!
Ответ:
Петро: Оля, ти не можеш вірити, але я втратився в цьому великому музеї. Навіть не знаю, де знаходжусь зараз.
Оля: Втратився? Ну як таке можливо? Ти не вдався в пригоди в залі із динозаврами, чи так?
Петро: Не зовсім. Почав з них, але потім якось загубив напрямок. Тут такі безліч кімнат і коридорів, що я зовсім збився.
Оля: Стрімний музей, правда? Давай, розкажи, що ти бачив останнім часом, можливо, я зможу тобі допомогти.
Петро: Останній раз був у залі із старовинними картинами. Там були якісь портрети і пейзажі.
Оля: Добре, я знаю, де це. Зостанься на місці. Я піду туди і зустріну тебе.
(Кілька хвилин потім)
Оля: Ось я тут! Де ти?
Петро: Оля, я бачу тебе. Спасибі, що прийшла мене врятувати.
Оля: Не має за що. Тепер ми можемо разом насолоджуватися мистецтвом і не загублюватися, якщо ти будеш при мені.
Петро: Дуже дякую. Така подія точно залишиться в моїй пам'яті.
Оля: Але вже не як втраченій в музеї, а як пригоді, яку ми подолали разом!
(Друзі посміхаються і відправляються далі в музейну пригоду.)