Ответы
Ответ:
Народився 26 липня 1880 року в місті Єлисаветград у селянській родині. По закінченні школи віддано до Єлисаветградської гімназії. Готувався до матури (атестату зрілості) і склав іспит екстерном до Златопільської гімназії. У 1901 році він вступив на юридичний факультет Київського університету і того ж року створив таємну студентську революційну організацію, яка звалась «Студентською громадою». Вступив до Революційної української партії (РУП), з 1905 року — Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП). За проводження пропаганди 1903 року був заарештований, виключений з університету й ув’язнений до одиночної камери Лук’янівської в’язниці в Києві, звідки йому згодом вдалося втекти. Незабаром новий арешт, дисциплінарний батальйон. Але він знову втік і нелегально відбув у еміграцію. На початку Першої світової війни Винниченко повернувся до Росії і жив до 1917 р. під чужим ім’ям переважно в Москві, займаючись літературною діяльністю. Став членом Центральної Ради. Згодом очолив Генеральний секретаріат і став генеральним секретарем внутрішніх справ. Автор майже усіх декларацій і законодавчих актів УНР. Проголосив I Універсал та Декларацію Генерального секретаріату. Під натиском більшовицьких військ уряд УНР на чолі з новим прем’єром змушений був евакуюватися до Житомира. Винниченко разом із дружиною, Розалією Лівшиц, поїхав на південь, до Бердянська. У серпні 1918 року очолив опозиційний до гетьманського режиму Павла Скоропадського Український національний союз, рішуче наполягав на відновленні УНР, створенні її найвищого органу — Директорії, головою якої став у листопаді 1918 р. Незабаром через суперечності із Симоном Петлюрою пішов у відставку та виїхав за кордон. Наприкінці 1919 року вийшов із УСДРП і організував у Відні Закордонну групу українських комуністів. Наприкінці травня 1920 р. Винниченко разом із дружиною прибув до Москви, де дістав пропозицію зайняти пост заступника голови Раднаркому УСРР. У вересні 1921 В. Винниченко очолив новостворений комітет допомоги українському студентству в Берліні. Помер Володимир Винниченко 6 березня 1951 р. у французькому місті Мужен. Твори: перший український фантастичний роман «Сонячна машина» оповідання «Краса і сила» імпресіоністична новела «Момент» «Контрасти» «Голота» «На пристані» «Хто ворог?» «Боротьба» «Мнімий господін» «Промінь сонця» «Раб краси» «Салдатики» «Слово за тобою, Сталіне!» «Суд» «Федько-Халамидник» «Студент» драма «Дисгармонія» драма «Базар» драма «Чорна Пантера і Білий Медвідь» роман «Рівновага» роман «Чесність з собою»
Объяснение:
**1. Вступ:**
- Ім'я: Володимир Кирилович Винниченко
- Дати: 27 грудня 1880 – 6 листопада 1951
- Роль: Український письменник, політик, громадський діяч.
**2. Життєпис:**
- Дитинство та освіта в Черкасах.
- Творчість: Публіцистичні статті, романи, п'єси.
- Вивчення у Київському університеті та активна участь у студентському русі.
**3. Громадська та політична діяльність:**
- Робота у "Соціалістичному союзі молоді України".
- Участь у Російській революції 1917 року.
- Голова Української Центральної Ради 1918 року.
**4. Культурна спадщина:**
- Теми праць: Соціальні проблеми, доля народу, героїчний патріотизм.
- Збірка оповідань "Селянська симфонія", роман "На крилах пісень".
**5. Еміграція та останні роки:**
- Від'їзд до Чехословаччини та Франції.
- Участь у еміграційному житті та літературних колах.
**6. Висновки:**
- Володимир Винниченко – визначна постать в історії України, яка поєднувала талант письменника з активною громадянською та політичною діяльністю. Його твори та внесок у розвиток української культури залишаються важливим джерелом для вивчення національної історії.