Question

Уважно прочитати уривки поеми Байрона "Мазепа". Знайти у прочитаних уривках з поеми «Мазепа» епітети, порівняння й метафори, що характеризують образ і вчинки головного героя.
(...) Мов неживого, під сосну Поклали короля до сну. Тягуча ніч, холодний іней, Гарячка ран, непевна путь Йому заснути не дають - Затерпло тіло, рани сині... Та мужньо зносить володар Від долі посланий удар. - Бо підкорив нестерпні болі Своїй твердій і впертій волі, Що перед нею всі пригоди Німіють, як колись народи.Юрба вождів яка ж мала! За день ще більше поріділа; Ця ж рештка лицарів була Хоробра й вірна вже Німа, понура і сумна, сиділа, Круг короля й його коня, Бо ж у нещасті, наче тінь, Людини не покине кінь. А поруч, в лицарській юрбі, Де звісив дуб гілля дебеле, Мазепа стомлений собі 3 трави тверду постелю стеле. Гетьман - похмурий і старий І сам, як дуб той віковий. Та спершу, хоч стомивсь за дня, Козацький князь обтер коня, Розгладив гриву, ноги й хвіст, Розпутав, розгнуздав, обчистив, Послав йому трави та листу І тішився, що карий їсть, А то журився довгий час, Що змучений скакун не пас В нічній росі траву-отаву... Цей кінь терплячий був на славу, На їжу й ложе не зважав, А все робив, як пан бажав, Кудлатий і кремезний зріст, Падкий, прудкий пеначе біс, Він пана по-татарськи ніс. На клич його бігцем приходив, Хоча б там тисячі чи тьма, Чи піч беззоряна, німа, Усюди пана він знаходив Цей кінь від смерку аж до дня За паном біг, мов козеня. Із цим упоравшись, гетьман На землю розіслав жупан, Списа до дерева припер, І взявсь оглянути тепер Рушницю, чи вона як слід Перенесла важкий похід. Чи часом порох не промок, Чи в кремінь потрапля курок, Оглянув піхву ще й ефес, Чи вже не перетерся десь Його міцний ремінний пас, Аж потім славний ватажок Добув торбинку й боклажок, Увесь убогий свій припас, І з Карлом і всіма з почоту Гостинно поділявся він З такою ж гідністю достоту. Як на бенкеті дворянин. Король з усмішкою гіркою Свою мізерну пайку взяв 1. приховавши приступ болю, Бадьоро, голосно сказав: «У всіх із нашого гуртка Відважний дух, тверда рука, Та хто в цей час маршів, боїв Балакав менше й більш зробив, Ніж ти, Мазепо? На землі, Від Александрових часів Такої пари не знайти. Як твій Буцефалос і ти Бо й скитську славу топчеш ти На ріках і просторах степу». «О, и прокляв, сказав Мазепа, Ту школу, де я вчивсь їзди Чому ж це так, старий гетьмане? Чай добра школа ж то була?» На жаль, це повість не мала, А стільки миль ще перед нами Та сутичок із ворогами. Що дужчі в десять раз від нас Залишим це на кращий час. Аж доки за руслом Дніпра Ми зможем коней попасти. Вам, пане, спати вже пора, А варту буду я пести». «А я б усе-таки бажав, Відріх король, щоб ти сказав Свою історію, ачей Під шо гутірку голосну Я відпочину і засну, Бо сон тепер не йме очей». «Для цього я вернутись рад Так років з п'ятдесят назад. Мені двадцятий рік минав.... Ще Казимир королював, Ян Казимир. Шість років я Був паж у того короля. Це був король! Учений сам Він зовсім був не пара вам, Бо й не збирався воювати. Щоб набувать чужих країн, А потім знов їх утрачати, Тож супокійно правив він. (-) Я знав там графа восводу. Славетного, старого роду: Мов рудня, він багатий був, А гордий, що й казать не треба. І на своє шляхетство дув, Немов зійшов на землю з неба. Багатством, родом та ім'ям Рівнявся тільки королям, Пишався, чванився, гордів. А врешті, наче в п'янім сні, Він славу та діла дідів Попросту видав за свої Рудня-то сай Інакше думала жона... Молодша щось за тридцять літ, Все важче зносила вона Свою нудьгу і графів гніт. (...) Красунь-юнак и був тоді... Тепер, коли вже сімдесятий Мені минув, не гріх сказати, Що в дні юнацтва золоті, Бувало, кожного вельможу. 3 мужів чи хлопців, переможу У всій привабній марноті. Я ж був веселий і стрункий І вигляд мій не був такий Поморщений, як ось тепер, То час війни й турботи стер 3 обличчя душу, що негодні б Мене вже й родичі пізнать, Коли б могли моє сьогодні З моїм учора порівнять. Але ж колишніх рис моїх Іще раніше я позбувся, Аніж суворий вік торкнувся Рукою старості до їх. Літа, як бачте, не вгасили В мені ні мужності, ні сили, А то вночі з-під цих гілок, Під чорним небом без зірок Я б не розказував казок... Та далі вже... Терези стан Він наче й тут переді мною, Біжить до мене під каштан... Я бачу скрізь її живою, А все-таки я не знайду Ні бара, ні образів, ні слів, Яку так палко я любив. В її очах був східний жар Сусідство турків та татар Змішало польську кров... Ті очі Були чорніш цієї ночі, Ще й з променем таким прекрасним, Мов ніжний блиск молодика, Глибокі й воrkі як ріка - Вони втопали в сяйві власнім. (...) Вони знайшли мене в долині, Внесли, мов трупа, в ближчий дім І врятували... А потім Я став гетьманом в їх країні. Безумний, що в гніві палкому Помстивсь так люто на мені І в'язня голого із дому В пустиню вигнав на коні, Він путь проклав мені до трону. Хіба ж ту долю нам збагнуть? Забудь печаль, одчай забудь! (...)​

Answer 1

Ответ:

Епітети, порівняння та метафори, що характеризують образ і вчинки Мазепи:

Епітети:

"гарячка ран"

"непевна путь"

"твердій і впертій волі"

"славний ватажок"

"мужньо зносить володар від долі посланий удар"

"пари не знайти"

"голосно сказав"

"старий гетьман"

"стомлений собі трави тверду постелю стеле"

Порівняння та метафори:

"Мов неживого, під сосну поклали короля до сну" (порівняння)

"Совість - ось найголовніше багатство" (метафора)

"Як на бенкеті дворянин" (порівняння)

"Був паж у того короля. Це був король!" (метафора)

"Вернутись рад так років з п'ятдесят назад" (порівняння)

"І вигляд мій не був такий поморщений, як ось тепер, то час війни й турботи стер обличчя душу, що негодні б мене вже й родичі пізнать, коли б могли моє сьогодні з моєї вчора порівнять" (порівняння та метафора)

Ці образи та вислови допомагають розкрити героя через його вчинки, стосунки та внутрішні переживання.