Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі
8 клас Всесвітня історія 7 параграф (Контрреформація в західній Європі) Автори: Васильків Островський 2021 рік Срочно!!! Даю 75 балів!!!
Ответы
Ответ:
Якби людині античних часів раптом удалося потрапити в ранньосередньовічну Європу, її здивувало б те, що вона могла там побачити. Буденність простолюду була нестерпною, сповненою поневірянь унаслідок постійних війн і чвар «варварських» королів та їх підлеглих чиновників. Занепали міста, знелюдніли села, оточені мурами, аби зведеними для убезпечення від раптових розбійницьких чи ворожих набігів. Географічні особливості та кліматичні чинники зумовлювали певні відмінності у веденні господарства. Землеробство не скрізь могло забезпечувати харчами. Орали здебільшого перелоги, тобто цілинні, необроблювані раніше землі. Навіть там, де їх обробляли, залишали у спокої на два роки, щоби природа відновлювала родючість. За зрошувальними каналами й дамбами ніхто не доглядав. Унаслідок цього значно збільшилися обшири боліт. За відсутності сухопутних шляхів мандрівники плавали річками, які часто слугували і додатковими джерелами добування їжі, і оборонними перешкодами, і державними кордонами, і торговельними маршрутами.
Смаження дикого кабана, мініатюра, XV ст.
Найбільшим другом та воднораз і ворогом ранньосередньовічної людини був ліс. У деяких регіонах Європи дерева швидко «відвойовували» полишені землеробами простори. У Центрально-Східній та Північній Європі вони перетворилися в густі непроникні царства, куди неозброєні навіть не потикалися. Із деревини зводили чи не усі тодішні будівлі. Дерево живило рятівний вогонь, на якому готували страви, яким зігрівали домівки суворими зимами. Ліси також «постачали» їжу, бо там полювали на дичину, м’ясо якої неодмінно входило до середньовічного раціону. Окрім того, в лісах добували бортний мед (від лісових бджіл), збирали ягоди, гриби, кедрові горіхи, жолуді, що ними годували свиней. Зграї вовків, ведмеді та інші дикі звірі завдавали відчутної шкоди господарству, а іноді нападали і на людей. У заростях дерев ховалися грабіжники. Казки й легенди розповідали про дивовижних і небезпечних мешканців хащ. Там, як уявлялося, ховалися відьми, відлюдники, язичники, які поклонялися деревам і гаям. Разом із реальними вепрами та оленями, начебто уживалися фантастичні єдинороги, дракони, кентаври, феї, гноми, грифони і чимало тих, зустріч з ким не віщувала нічого доброго.
З погляду сучасності здається, що ранньосередньовічні європейці свавільно розправлялися із довкіллям. Справді, пожвавлення господарства впродовж ІХ-ХІ ст. призвело до вирубування лісів, осушування боліт, «пограбування» природи. Однак причина всьому — бажання вижити, а не нажитися. Люди справді поводилися жорстоко, але, на відміну від сьогодення, їхню поведінку можна виправдати.
Думаємо і діємо!
1. Чи справедливо історики називають раннє Середньовіччя періодом занепаду в Європі? 2. Що можна дізнатися про «взаємини» природи і людини, розглянувши мініатюру «Смаження дикого кабана»? 3. Як середньовічні європейці ставилися до довкілля? Як громадяни теперішніх європейських держав «поводяться» з природою?
5.2. Чому відбувався рух населення в середньовічній Європі? Що таке внутрішня та зовнішня колонізація?
Селяни обробляють землю феодала, мініатюра, XV ст.
Народна мудрість каже: риба шукає, де глибше, а людина — де ліпше. Середньовічні європейці також шукали кращого, тому часто змінювали місця проживання. Запорошеними, розмоклими чи перемерзлими дорогами мандрували прочани й ченці, жебраки, ремісники, студенти, актори та зазвичай, торговці. Вони виявлялися справжніми першопрохідцями як на суші, так і на морі. Іноді вони потрапляли у небезпечні ситуації, однак на шляху до матеріального збагачення це їх не зупиняло. У XI ст., коли міста поступово відроджувалися, купці-негоціанти (ті, які займалися гуртовою торгівлею) стали своєрідною мирною силою, що об’єднувала країни.
З другого боку, торговці з’являлися лише епізодично і зазвичай в уже обжитих містах, а отже, засновувати нові їм майже не доводилося. Зростання народжуваності у селах змушувало і селян задумуватися про майбутнє своїх родин, адже площі оброблюваних земель не збільшувалися. Родючих угідь на всіх не вистачало. Від неврожаїв рятувалися переселеннями.
Що цікаво, влада сприяла переселенським рухам. Воліючи розкішніше облаштовувати власні маєтки й вигідніше порядкувати на неозорих, але необроблених, полях, знатні та заможні спеціально запрошували звідусіль працівників, гарантуючи їм певні привілеї: права та свободи. Так відбувалася внутрішня колонізація — заселення й освоєння вільних земель усередині країни. Однак таких місць, придатних до господарювання, деколи бракувало. Тому зазіхали на закордонні володіння, завойовуючи їх, що виливалося в зовнішню колонізацію.