Question

Пжпжпж допоможвть
Статут Великого князівства Литовського — основний кодекс права Великого

князівства Литовського, Руського, Жемайтійського. Видавався в трьох основних

редакціях 1529, 1566 і 1588 років, які відомі як Литовські статути.

Джерелами Литовського статуту були звичаєве литовське, білоруське, українське

право, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники та

кодекси інших держав.

Статут Великого князівства Литовського увібрав у себе основні положення

державного, цивільного, сімейного, кримінального й процесуального права князівства,

норми римського, руського, польського та німецького кодифікованого звичаєвого

права, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники. Його

положення були чинними на землях Литви й України аж до середини XIX століття.

Статут декларував рівність громадян незалежно від соціального стану та

походження, віротерпимість, відповідальність суддів перед законом, заборону

перетворювати вільних людей на рабів і т. ін. Водночас запроваджував привілеї князів,

магнатів та шляхти, у тому числі право на закріпачення селян. Литовський статут був

основним збірником права в Україні з XVI ст. до 40-х років XIX ст.

Протягом XVI ст. було видано три Литовські статути.

Перший або Старий Литовський Статут 29 вересня 1529 року складався з 243

артикулів (за Слуцьким списком — 272), об'єднаних у 13 розділах, у яких були зібрані

норми судово-процесуального, кримінального, цивільного та господарського права.

Провідною думкою цього кодексу була охорона інтересів держави й, зокрема, шляхти, а

особливо магнатів. Так, мисливський собака оцінювався вдвічі дорожче за «мужика

тяглого».

Зміст: Перший розділ трактував питання про верховну владу та ставлення до неї

населення. Другий — про «земську оборону», себто про організацію військової служби.

Третій — про шляхетські вольності. Четвертий — про суддів та про суди. Усі інші

містили норми права цивільного й карного, а також порядок судового процесу. Статут

був, безперечно, підсумком певної боротьби між панами-магнатами та шляхтою й

фіксував ту сукупність прав і привілеїв, які здобула собі шляхетська верства. Шляхті

було гарантовано: її не можна карати без судового публічного процесу; землю не можна

одібрати без вини; відповідальність шляхтича за злочин встановлювалася лише

індивідуально. Шляхта також дістала право апеляції на рішення суду воєводи або

старости до самого великого князя, мала свободу виїзду за кордон. Шляхетські піддані

увільнялися від усяких податків і повинностей.

За убивство шляхтича шляхтич платив 100 коп грошей «головщини» родині

вбитого й стільки ж «вини» — великому князю. За убивство ж шляхтича холоп платив

головою.

Для розроблення проєкту Другого Литовського статуту було створено комісію з

10 чоловік (5 католиків і 5 православних). Статут було затверджено сеймом у 1554 р.,

але він набув чинності лише 1566 р.

Другий Литовський Статут з уваги на особливу роль волинської шляхти при його

укладанні званий Волинським, 1566 р. (367 артикулів у 14 розділах), здійснив

адміністративно-політичну реформу держави (поділ на повіти), а також поширив

привілеї рядової шляхти.

Цей кодекс є юридичним оформленням панівної ролі шляхти в державі й

подальшого обмеження прав селянства (в містах було чинним т. зв. магдебурзьке

право).

Answer 1

У 514 р. до н. е. перський цар Дарій І розпочав війну проти скіфів, що населяли українські степи. Ця подія відбулася близько 2537 років тому.

Статут Великого князівства Литовського, також відомий як Литовські статути, був основним кодексом права для цього князівства. Видавався у трьох редакціях (1529, 1566 і 1588 роки). Він враховував звичаєве литовське, білоруське, українське право та інші джерела. Статут включав норми державного, цивільного, сімейного, кримінального та процесуального права.

Хоча Литовський статут декларував рівність громадян та інші прогресивні ідеї, він також вводив привілеї для князів, магнатів та шляхти. Його положення були чинними на території Литви та України протягом кількох століть.

Перший Литовський Статут в 1529 р. мав 243 артикули і був спрямований на захист інтересів шляхти та магнатів. Другий Литовський Статут 1566 р. розширив привілеї рядової шляхти та провів адміністративні зміни в державі.

Литовські статути були основними юридичними документами в Україні з XVI ст. до середини XIX ст.