Ответы
Військове мистецтво козаків постійно вдосконалювалося залежно від практики застосування різних бойових прийомів, умов ведення бойових операцій тощо.
У самій Січі жили винятково неодружені козаки, що називали себе, на відміну від одружених, лицарями й товаришами. Тут частина з них розміщалася по трид- цятьох восьми куренях, в самій Січі, а ча- стина поза нею, по власних будинках; згі дно із цим, частина харчувалася військо- вим столом, частина власним, але в загальному життя тих й інших була однакова.
на Січі складалось в такий спосіб.
Повсякденне життя запорізьких козаків
Козаки піднімалися на ноги зі сходом сонця, одразу ж вмивалися холодною річковою во- дою, потім молилися Богові й після молитви, через деякий час, сідали за стіл до гарячого сніданку. Час від сніданку до обіду козаки проводили по-різному: хто об'їжджав коня, хто оглядав зброю, хто вправлявся в стрілянині, хто лагодив плаття, а хто просто лежав на боці, попихкував з люльки-носогрійки, розповідав про власні подвиги на війні, слухав розповіді інших і викладав плани нових походів. Рівно в 12 годин курінний ку- хар ударяв у казан, і тоді, по звуці казана, кожен козак поспішав у свій курінь до обіду.
Обід приготовлявся в кожному курені особливим кухарем, або поваром, і його помічни- ками, невеликими хлопцями, на обов'язку яких лежало приносити воду в курінь і три- мати в чистоті казани й посуд: «посуд - казани, ложки, корита дуже чисто держут і чистіше, як себе, а тим паче одягу». Їжа готувалася в великих мідних або чавунних казанах, що навішувались за допомогою залізних гачків на кабице в сінях кожного ку- реня, і варилася три рази в день на все наявне число козаків куреня, за що платилося ку харю по два рубля й п'ять копійок з кожного козака в рік, тобто 9 рублів й 50 копійок при 150 чоловіках середнього числа козаків у кожному курені.
Увечері, по заходу сонця, козаки знову збиралися в курені; тут вони вечеряли гарячою вечерею: після вечері о одні і тіж годині молилися Богові й потім лягали спати, узимку в куренях, улітку у куренях, і на відкритому повітрі; інші збиралися в невеликі купки й по-своєму веселилися: грали на кобзах, скрипках, ваганах, лірах, басах, цимбалах, козах, свистіли на сопілках, свистунах, одним словом, на чому потрапило, на тім і грали, і від разу танцювали. З всіх музичних інструментів найбільш улюбленим і тому найпошире- нішим інструментом у запорізьких козаків, була, без сумніву, кобза.