Ответы
Відповідь: Мохе́нджо-Да́ро — місто цивілізації долини Інду, яке виникло близько 2600 року до н. е. Розташоване в Пакистані, у провінції Сінд. Є найдавнішим містом долини Інду і одним з перших міст в історії Південної Азії, сучасником цивілізації Стародавнього Єгипту і Межиріччя. Місто Мохенджо-Даро виникло близько 2600 року до н. е. і було покинуте десь за дев'ятсот років по тому. Вважається, що за часів розквіту місто було адміністративним центром цивілізації долини Інду і одним з найрозвиненіших міст Південної Азії. Імовірно, його мешканці зазнали винищення під час навали арійців. «Пагорб мерців» був уперше серйозно досліджений в 1920-х роках експедицією британського археолога Джона Маршалла[en], який назвав знахідки Мохенджо-Даро «ідентичними» артефактам, виявленим у Хараппі, на 400 км вище за течією Інду (див. «Індська цивілізація»). У попередніх дослідженнях «пагорб мерців» описувався як прикордонна фортеця месопотамської цивілізації, однак спроби ідентифікувати Мохенджо-Даро й інші центри Індської цивілізації зі східними містами-державами, згаданими в шумерських текстах, поки що безуспішні. 1979 року світ побачила книга Девіда Девенпорта та Етторе Вінченті «Атомний вибух у 2000 році до нашої ери» («Atomic Destructionin 2000 BC»). На сторінках книги автори робили твердження про сліди вибуху, схожого на атомний, на руїнах комплексу Мохенджо-Даро. Наводяться спостереження та розрахунки, згідно з якими епіцентр вибуху становив близько 50 метрів. По центру вибуху всі будівлі виявилися зруйнованими, а цегла та каміння оплавленими. Тут же стверджувалося, що головна причина, через яку на території Мохенджо-Даро було знайдено малу кількість людських останків, — той вибух, який миттєво випарував усіх, хто був близьким до епіцентру. Дослідники навіть зібрали якісь «чорні камені» — артефакти, знайдені ними на території стародавнього міста, — і віддали їх до Інституту Мінералогії Римського Університету та до лабораторії Національної ради досліджень в Італії на обстеження. За результатами виявилось, що тектити є розплавленою керамікою. Проводячи паралелі з певними перекладами текстів індійської міфології, Девенпорт та Вінченті дійшли висновку, що Мохенджо-Даро постраждав від «зброї богів» і був, мабуть, знищений невеликою атомною бомбою. У давньоіндійських епосах дійсно є описи дуже нетривіальних подій. В епосі «Махабхарата» говориться: «Тоді... могутній Пандава... здійснив... найвищий обряд очищення і почав показувати небесну зброю, яку вручили йому боги... Сяючий Каунтея потужними руками пустив у хід одну за одною всю чудову зброю. Щойно він привів у дію зброю небес, Земля подалася під ногами і затремтіла разом з деревами, схвилювалися річки і великий охоронець вод [океан], розкололися скелі. Не дув більше вітер, померкло [світило], що ллє тисячі променів, погас вогонь... Мешканці земних надр у страху вибралися назовні і оточили Пандаву... Обпалені [вогнем небесної] зброї, смиренно склавши долоні і прикриваючи обличчя, вони, тремтячи, молили [про пощаду]».
Пояснення: тримай, але вибач що так багато