Ответы
Трипільська повсякденність
Зрозуміло, навіть через півтора століття досліджень інформація про життя трипільців далеко не повна, утім, картина виходить достатньо вражаюча. Носії цієї культури виготовляли мальовану кераміку, будували двоповерхові житла, обробляли мідь. Трипільці мали складну систему міфологічних уявлень. Вони підтримували прямі або опосередковані зв'язки з іншими культурами того часу, здійснювали економічний та культурний обмін не тільки в межах Старої Європи, й з іншими європейськими племенами, з Кавказом, можливо, навіть Месопотамією та Малою Азією. Сім-шість тисяч років тому, спираючись винятково на свої знання й уміння,а також ресурси казково багатої країни, що сьогодні називають Україною, ці люди побудували тут свою цивілізацію
Провідними галузями господарства трипільців були орне землеробство, скотарство. Вимощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові, льон. Рало із застосуванням тяглової сили великої рогатої худоби різко підвищило загальну культуру землеробства; виникла можливість переходу до перелогової системи землекористування. Хоча трипільці й почали вживати металеві вироби, їхні знаряддя праці загалом зберігали неолітичний характер. Крем'яна індустрія, як і раніше, мала велике значення. В низці районів мешкання трипільців виявлені численні копальні, пов'язані з добуванням кременю, а також спеціальні майданчики на поселеннях, де працювали майстри.
Поряд із високою культурою землеробства спостерігався великий потяг до мистецьких студій, що засвідчують численні статуетки, виконані в реалістичній манері. Художній рівень їх достатньо високий, за ними певною мірою можна простежити етнічний етап. Дуже поширювалось виготовлення керамічних виробів побутового призначення: мисок, горщиків, макітер, глечиків, декоративної кераміки та модельок жител. Характерна їх ознака - яскравий декоративний розпис, що вигідно вирізняв ці вироби з-поміж інших виробів сусідніх народів. Велику кількість посуду трипільці виготовляли з глини, яку дуже часто вкривали монохромними або поліхромними розписами. Ці розписи складалися з рослинного або геометричного орнаменту, інколи - зображень одомашнених тварин, зокрема кіз і корів. На уламках глиняного посуду залишилися слі ди сонячних символів: хрести, різновиди свастики тощо. Такі вірування отримали назву солярних. [47, c. 35]
У основі сучасної цивілізації, так чи інакше, лежать землеробство й метал, без цих двох компонентів вона неможлива. До моменту появи трипільської культури в другій половині шостого тисячоріччя до Різдва Христового у Європі хліборобство було відомо вже понад тисячу років. Проте на Україні лише у басейнах великих річок мешкали нечисленні громади, котрі знали хліборобство, однак займалися переважно полюванням і рибальством. Багатство місцевих ресурсів не змушувало їх витрачати час на каторжну роботу з мотиками на полях. У культурному відношенні раннє трипілля (з погляду археологів) являє собою синтез декількох культурних традицій Старої Європи епохи неоліту. Тут помітний слід культури лінійно-стрічкової кераміки, культур Боян, Тиса, Винча.
Часом складається враження, що розвиток трипільської цивілізації стимулювала не стільки господарська необхідність, скільки прагнення закріпити за собою якомога більшу територію, розраховуючи на майбутнє. Справа у тому, що жодне із відомих нам трипільських селищ не проіснувало на одному місці безперервно понад 50-80 років [5,c.39].
Трипільці мали розвинуте ремісництво: тут працювали майстерні з обробки каменю, кременю, виготовлення посуду, тканин.
І хоча колесо трипільцям ще не було відоме, однак, існував транспорт у вигляді великих дерев'яних саней, які використовувались як взимку, так і влітку. Кераміка виготовлялася без гончарного круга, а випалювалася в двоярусних горнах, розписувалась білою, червоною та чорною фарбами, які й досі залишились традиційними для людності України, пройшовши через тисячоліття (пор. червоно-чорні вишивки на білому полотні). Найбільша гончарна майстерня виявлена в с. Жванці Хмельницької обл. Тут було 8 двоярусних горнів, оточених валом і ровом. Вірогідно це був гончарний центр, де виготовляли вироби на експорт. Існували також осередки металургії. Сировину завозили з Балкан, Трансільванії, Анатолії, Кавказу. Це свідчить про широкі міжнародні стосунки трипільців і розвинуту торгівлю.
Ткацтво трипільців можна дослідити завдяки залишкам напівспалених чи обгорілих шматків полотна, відбитків тканин на глині, а також численних знахідок глиняних підвісок до ткацьких верстатів, що дало змогу реконструювати трипільський ткацький верстат. Нитки пряли рослинні чи вовняні з допомогою дерев'яного веретена з глиняним пряслицем. Кістяні й срібні веретена з'явилися значно пізніше - уже в скіфів. Припускають, що в ткацьких виробах переважали ромбовидні узори - символіка родючості поля (пізніше розвинуті в українській плахті).