Ответы
Автор – Іван Франко
Рік написання – 1898
Збірка – «Мій Ізмарагд» (цикл «Легенди»)
Рід – лірика
Жанр – філософська поезія
Тема. Поетичний роздум поета про сенс буття людини (для чого живе, що є для неї найцінніше).
Ідея. Возвеличення взаємного кохання як одного із критеріїв людського щастя, прагнення людини бути щасливою, навіть якщо для цього треба відмовитись від безсмертя
Основна думка:«А без щастя, без віри й любові внутрі Вічно жить – се горіть вік у вік на кострі!»)
Віршовий розмір – чотиристопний анапест
Римування – паралельне
Сюжетні елементи композиції:
Експозиція– Олександер Великий весь світ звоював
І отсе в Вавілоні, мов бог раював.
А побожний аскет вік в пустині прожив
Зав’язка– На ж тобі сей малий золотистий горіх.
Розвиток дії і кульмінація– А без щастя, без віри й любові внутрі
Вічно жить — се горіть вік у вік на кострі!
Ні, богине! Візьми свій дарунок назад!
Розв’язка– Прояснів його ум, серце збулось химер,
А в опівніч саму Олександер умер.
"Легенда про вічне життя" — одне з найвідоміших творів Івана Франка, в якому висловлюється філософське розмислення про вічність і смисл життя. Основна ідея твору полягає в тому, що вічність не вимірюється кількістю років, а в тому, як ми використовуємо наше життя.
Основні аспекти аналізу:
Тема вічності і життя: Автор розглядає поняття вічності як щось більше, ніж просто безмежність часу. Вічність тісно пов'язана з тим, як людина відчуває, вчиняє та живе своє життя.
Філософські висловлення: Франко використовує твір для висловлення своїх філософських переконань. Це може включати роздуми про смисл життя, моральність, віру, людські цінності.
Мова та стиль: Особливості мови та стилю Івана Франка. Його виразна мова та вдумливий стиль глибоко впливають на сприйняття твору.
Алегорії та символіка: Важливі елементи алегорій і символіки, які можуть допомогти розкрити глибинний зміст твору.
Зв'язок із соціокультурним контекстом: Розуміння того, як твір взаємодіє з тимчасовим та соціокультурним контекстом, може додати нові шари значень.
Огляд твору:
"Легенда про вічне життя" — це філософська поезія, в якій Франко ставить питання про вічність і визначає її не в поняттях "безмежний час", а в добрі, справедливості, любові і служінні людям. Цей твір викликає до роздумів над глибинними аспектами людського існування та покликаний допомогти розкрити внутрішній світ кожного читача.