Ответы
Ответ:
У другій половині ХІХ ст. Західна Україна входила до складу Австро-Угорської імперії. За складом населення вона була строкатою: більшість становили українці, проте значну частку також займали поляки, євреї, угорці, румуни та інші національності.
Українці проживали переважно в сільській місцевості, де становили понад 90 % населення. Вони займалися переважно землеробством, яке було основним заняттям населення Західної України. Селяни жили в бідності, їхні господарства були невеликими, а врожайність землі була низькою.
Поляки становили значну частку населення в містах Східної Галичини. Вони займали панівне становище в економіці, культурі та освіті. Поляки були лояльні до австрійської влади і часто займали високі посади в державному апараті.
Євреї проживали переважно в містах та містечках. Вони займалися торгівлею, ремеслами та фінансами. Євреї були часто дискриміновані з боку офіційної влади та місцевого населення.
Угорці проживали в основному на Закарпатті. Вони займали панівне становище в регіоні, але їхня чисельність постійно зменшувалася через еміграцію до Угорщини.
**Румуни** проживали в основному на Буковині. Вони займалися землеробством і скотарством. Румуни були національно-свідомим народом і прагнули до об'єднання з Румунією.
Умови життя західних українців у другій половині ХІХ ст. були вкрай важкими. Більшість населення жила в бідності, рівень освіти був низьким, а медичне обслуговування було недоступним для багатьох людей.
У другій половині ХІХ ст. на Західній Україні відбувалися процеси національного відродження. Українці почали відроджувати свою культуру, мову та освіту. Ці процеси призвели до зростання національної самосвідомості західних українців і їхньої боротьби за національні права.