Ответы
Ответ:
Під сірим небом танцюють краплини дощу, як музичні ноти, що ллється із невидимого піаніно небес. Вони струмують надворі, оживляючи поверхню землі своїм ніжним дотиком.
Краплини, наче артисти на сцені, грають свою власну симфонію, вибиваючи ритм на дахах та вікнах. Дерева вдяглися в перлинні прикраси, а вулиці стали відблискуючим дзеркалом для світла від різнокольорових світлячків.
Дощ приносить не тільки своєрідну мелодію, але й заспокійливий запах землі, яка прагне споживати цю вологу ніжність. По вулицях стає тихо і спокійно, ніби природа вдягає піжаму для нічного відпочинку.
У краплях дощу розкривається своєрідна гра світла і тіні, створюючи в мокрому танцювальному вальсі власний образ. Це етюд про дощ — про його вроду, гармонію та магію, яку він несе із собою, перетворюючи буденність у малюнок поетичної краси.