д/з з укр.літ:усний мінітвір-роздум «Якби я був ліричним героєм (ліричною героїнею), то …» ЗА ВИРШОМ "ТЕПЛОТА РОДИНОГО інтиму
Ответы
Відповідь:
Якби я був ліричним героєм (ліричною героїнею), то говорив би про теплоту родинного інтиму.
Та нічим не заманить мене таємниця слова "дім",
Де плете мама нам цілющу мрію,
Де батько силою й мудрістю відзначений.
В душі цій вільній візьми кнопу, докучи,
Що кожну хвилину повертає до дому.
Вартова охорона мого серця,
На спину в лоні ковдра прийнята згодом.
А доторкнешся рукою до фото –
Зникає спокуса полетіти разом зі снігом.
Буває – розселені думки злазять,
Проте часом тебе покидає сон.
Серед пустоти там, скрізь ти є далеко,
Знов у родині – ближче, ніж навколо.
Згадаємо, що буває: дзвінницю коледжу,
Сім’я забуваючи, що ти там.
У своїй комурі я та нерахована мольба,
Тане легко в міліметрах простору.
Вяде з накипом телефонна лінія,
Відкриває в грудях надію, як у гусей.
Карта світу горить у палі випадковості,
Магнітами підбирає фарби люди.
Небо накриє мілким рахунком часу,
Новини обрушаться просто з неба.
Такого треба мати в ближній комірці,
Бо вже немає між нами море повен ананасів.
Будівництво, прийняття спільних різниць,
Там цілком складається життя батьків.
Згадай, поки ще не замкнули тебе назад,
На чарконогих зернятках склепу Млечних.
Ти – прихисток, коли світ десь неповноцінний,
Між нас не сідають, розходяться бісами.
А водночас – замкнено ненависть в об’єкті,
Вітряною грашкою, що уже спить усіма.
Теплота ніжності жіночих рук,
Та молитва, ідучи на випуски – схована.
Журналіст помиляє, гадаючи про тебе,
Що ти ще живий, не позабутий, та галина.
Оваціями роздзвонили телефонні дроти
І зігріли душу світлим талаєм дому.
Ніч отихає, прикріплена до мряки,
Щоб не було твоїми втомленими ходами.
Пояснення: