Ответы
Клещевой энцефалит: лечение и профилактика
Кліщовий енцефаліт: лікування та профілактика
Кліщовий енцефаліт – це природно-осередкова вірусна інфекція: хвороба, яка є спільною для людини та представників тваринного світу, збудник передається від тварин до людини. Інфекції властивий гострий перебіг – лихоманка, інтоксикаційний синдром, виражені ураження центральної нервової системи (ЦНС). Зокрема, при кліщовому енцефаліті можливий негативний вплив на сіру речовину головного мозку, а також оболонки головного і/ або спинного мозку. Назви-аналоги смертельно небезпечної інфекції (використовуються набагато рідше, ніж основна) – весняно-літній і центральноєвропейський кліщовий енцефаліти.
Класифікація кліщового енцефаліту
Загальноприйнятої міжнародної класифікації у захворювання – немає.
Але, в медицині існує досить складний класифікатор кліщового енцефаліту, яким користуються лікарі при формулюванні діагнозу. Лікарський класифікатор кліщового енцефаліту поділяє хворобу за:
формою захворювання (субклінічна, гарячкова, менінгеальна, менінгоенцефалітична, поліомієлітна, полірадікулоневритична);
фазами патологічного процесу (початкова, фаза неврологічних розладів, результат);
ступенями тяжкості (легка, середньої важкості, важка форми);
характером (гострий, двохвильовий, хронічний перебіг).
Однак, цей класифікатор не включає найбільш важкі форми кліщового енцефаліту, які проходять з серйозними ураженнями стовбурових структур мозку і багаторівневим ураженням ЦНС.
Форми кліщового енцефаліту, що мають типову клініку, підрозділяють на неосередкові (гарячкова, менінгеальна) і осередкові (всі інші). При цьому, у кліщового енцефаліту, як і у будь-якої іншої інфекції, зустрічаються приховані форми. Можливо тривале носійство вірусу людиною. Тому, навіть за відсутності симптомів, коли лабораторія підтвердила, що кліщ був заражений, слід пройти обстеження і/ або профілактичну протиенцефалітну терапію.
Також, існує окрема класифікація хронічної форми.
Класифікатор хронічного кліщового енцефаліту поділяє хворобу за:
формою (гіперкінетична, аміотрофічна, рідко зустрічаються синдроми, які не можна віднести до перших двох форм);
ступенем тяжкості (легка, середня, важка; друга і третя група – це інвалідність різного ступеня);
часом виникнення хроніки (ініціальний, ранній, пізній, спонтанний прогредієнтні кліщові енцефаліти);
характером перебігу (рецидивний, безперервно прогресуючий, абортивний);
стадією (початкова, прогресуюча, стабілізація, термінальна).
Етіологія захворювання
Вірус кліщового енцефаліту є нейротропним і РНК-вмісним. Він входить в групу арбовірусів – віруси, переносниками яких є членистоногі. В даному випадку, основний переносник і резервуар інфекції – іксодовий кліщ.
Збудник кліщового енцефаліту тривалий час зберігає вірулентність при низьких температурах, але .
Лікувальні заходи
Лікування кліщового енцефаліту передбачає 2 типи терапії:
етіотропне лікування;
патогенетичне лікування.
Також, в деяких країнах проти цієї інфекції використовують симптоматичне лікування – жарознижуючі та знеболюючі препарати.
Етіотропне лікування – терапія, спрямована на усунення причини розвитку патологічного стану, тобто безпосередньо на вірус. Вона полягає у введенні специфічного протикліщового імуноглобуліну і використанні на ранніх етапах захворювання (для профілактики) – противірусних препаратів, інтерферону, індукторів інтерферону.
Патогенетичне лікування кліщового енцефаліту – це комплекс заходів, який включає в себе дезінтоксикаційну, антиоксидантну і дегрітаційну терапії, глюкокортикоїди, нестероїдні протизапальні препарати, нейропротектори, а також препарати, що покращують функцію транспорту біологічних рідин на тканинному рівні та мозковий кровообіг тощо.
Реабілітаційний період
Реабілітація після кліщового енцефаліту особливо важлива, якщо захворювання проходило в поліомієлітній формі. Зазвичай вона включає в себе лікувальну фізкультуру, своєчасний перехід від інтубаційної трубки до трахеостомії (не пізніше сьомого дня), пасивну гімнастику, масаж паралізованої мускулатури, а в міру відновленнпройт