Ответы
Ответ:
Объяснение:
1.Греко-перські війни були серією конфліктів між перською імперією та грецькими міст-державами, що тривали з 492 до 449 року до н.е. Основні битви греко-перських війн такі:
Битва під Марафоном (490 р. до н.е.) - греки перемогли персів.
Битва в Термопілях (480 р. до н.е.) - 300 спартанців та їх союзники зупинили перську армію, але були поразені.
Битва при Саламіні (480 р. до н.е.) - греки знищили частину перської флотилії.
Битва при Платеї (479 р. до н.е.) - греки знищили перську армію.
Битва при Евбеїї (449 р. до н.е.) - закінчення війн з підписанням мирного договору між греками та персами.
Ці битви мали вирішальний вплив на історію греко-перських війн та стали визначальними в перемозі греків над персами.
2.Геродот - давньогрецький історик, який вважається "батьком історії". Він народився близько 484 року до н.е. в Галикарнасі в Карії (сучасна Туреччина) і здійснив численні подорожі по давньому світу, зокрема в Єгипет, Лівію, Малу Азію, Персію та Індію. Його головна праця - "Історії" - є однією з найважливіших джерел з давньої історії Греції та Персії.
Фемістокл - давньогрецький політик та державний діяч, який народився близько 528 року до н.е. в Афінах. Він займав посаду головного стратега війська та відомий своєю реформаторською діяльністю, зокрема у відносинах між Афінами та їх союзниками. Фемістокл також прославився своїми риторичними здібностями та вважається одним з найвидатніших ораторів в історії.
Цар Леонід - цар Спарти, який очолив 300 воїнів спартанського полку в битві при Термопілях у 480 році до н.е. Його полк зупинив велику перську армію, що вторглася до Греції, і вистояв проти неї протягом трьох днів, давши грекам час на підготовку до наступної фази війни.
Александр Македонський - відомий давньогрецький полководець та завоюватель, який народився в 356 році до н.е. в Пелі у Македонії. Він став царем Македонії після смерті свого батька, Філіппа II, і за час свого правління (336-323 рр. до н.е.) відомий завойовницькими походами та ств.
3.Філософія - це дисципліна, що досліджує сутність реальності та фундаментальні питання про життя, світ та людську природу. Вона розглядається як наука, що досліджує загальні закони розвитку світу і людського суспільства.
Філософія була дуже важливою для давніх греків. Вона допомагала їм зрозуміти сутність світу та життя, ставити запитання про мораль, етику, політику, державність та інші аспекти людського існування. Філософія давала грекам можливість висловлювати свої думки, розвивати критичне мислення, розуміти світ навколо себе і прагнути до духовного зростання. Кращі здобутки давньогрецької філософії стали основою для розвитку європейської філософії в подальшому.
4.Сократ (469-399 до н.е.) - давньогрецький філософ, один з найвидатніших дослідників моралі, етики та людської психології. Він не залишив жодного письмового твору, але його думки і вчення передалися через твори його учнів, зокрема Платона.
Сократ проводив філософські бесіди з людьми, спонукаючи їх досліджувати свої власні переконання та думки, і доводив їм, що багато з того, що вони вважають істинним, насправді є хибним. Він вважав, що мета філософії полягає в тому, щоб зрозуміти самого себе та світ навколо себе.
Сократ довів, що істинні знання можуть бути здобуті шляхом розумових дискусій та розмов з іншими людьми. Він підкреслював значення етики та моралі в житті людини, вважаючи, що це є основними аспектами, що допомагають нам жити в гармонії та здійснювати свої мрії.
У наш час Сократа вважають одним з найвидатніших думкопроходців у світовій історії, а його ідеї та методи філософських досліджень стали основою сучасної філософії та психології.
5.Платон (427/428 до н.е. - 347/348 до н.е.) - давньогрецький філософ, учень Сократа і засновник Академії в Афінах.
Основні ідеї Платона:
Теорія ідей: за Платоном, ідеї є дійснішими і важливішими, ніж матеріальний світ. Все матеріальне є лише відображенням ідеального світу ідей.
Душа і тіло: Платон вважав, що людина складається з двох частин - душі і тіла. Душа є нематеріальною і більш важливою, ніж тіло. Він вважав, що мета життя полягає в розвитку душі і звільненні її від матеріального світу.
Справедливість: Платон вважав, що справедливість полягає в гармонії між душею і тілом. Якщо кожна частина людини (розум, воля, почуття) робить свою роботу і не втручається в роботу інших, то людина є справедливою.
Філософ-цар: Платон вважав, що ідеальним урядом є держава, управляє якою філософ-цар. Він вважав, що філософи мають найбільше знань і найменше нахили до корупції, тому вони найкраще підходять для управління державою.
Навчання: Платон вважав, що навчання має бути спрямоване на розвиток моралі, розуму і характеру учня. Він стверджував, що людина може досягти істини тільки через розуміння ідей, тому навчання повинно бути спрямоване на це.