прочитати притчу про Сіяча і письмово відповісти на запитання:"У чому суть цієї притчі?"(не забувайте про алегоричність,тобто прихований зміст).
прохання робити самому, без ботів, саме за це 100 балів а не 20
Ответы
Ответ:
Сіяч посів на землю насіння. Деяне насіння впало на тверду, кам'янисту дорогу і птахи прилетіли і з'їли його. Інше впало на ґрунт, де було багато каміння, і воно виросло, але швидко зійшло, бо корінці не мали простору. Інше насіння впало серед терену, вкритого бур'янами, і разом з бур'янами воно виростало, але не могло дати плодів. І лише частина насіння впала на добрий, родючий ґрунт, і там воно розцвіло і дало багато плодів.
Суть цієї притчі полягає в алегоричному вигляді на важливі аспекти духовного та морального життя людини. Сіяч символізує Божу мудрість або духовну істину, яка "посівається" у людські душі. Різні типи ґрунту, на які впадає насіння, представляють різні стани і відношення людей до духовних цінностей:
1 Кам'яниста дорога відображає людей, які не приймають духовних істин або швидко забувають їх через поверхневість і відверненість від духовності.
2 Ґрунт з багато каміннями символізує тих, хто відкривається для духовності, але швидко відходить, коли зустрічає труднощі чи випробування.
3 Ґрунт, вкритий бур'янами, представляє людей, які допускають в життя багато матеріальних інтересів та розваг, заважаючи росту духовних цінностей.
4 Добрий, родючий ґрунт відображає тих, хто приймає духовні істини, глибоко їх усвідомлює і живе згідно з ними, надаючи пріоритет духовному росту та розвитку.
Отже, суть притчі полягає в тому, що прийняття і внутрішнє усвідомлення духовних цінностей залежить від стану і готовності людської душі приймати та розвивати їх.
Відповідь:
Пояснення:
Притча про Сіяча розповідає про те, як різні люди сприймають та відгукуються на духовне навчання або слово Боже. Суть притчі полягає в тому, що насіння, яке представляє духовне навчання або істину, може впасти на різні "ґрунти" - різні серця людей. І результати цього "сіяння" варіюються залежно від прийняття та реакції людини на це слово. Ця притча наголошує важливість готовності та відкритості до духовного росту та навчання.