Поміркуйте над словами грузинського поета Церетелі
любить свою батьківщину і рідну мову так як любив покійний Тарас Шевченко для його пам'яті це буде найкращою нагородою і не рукотворною пам'ятником твір-роздум на дві сторінки
Ответы
Ответ:
Із 47 відпущених Богом років, більше ніж половину життя Тарас Шевченко прожив на чужині – у виключно російськомовному середовищі. Адже, коли хлопчині виповнилося чотирнадцять з половиною, поміщик Енгельгардт забрав його з собою. Спочатку у Вільно, а потім у Петербург, де він йому прислуговував. Там, на берегах холодної Неви, як згодом згадував Тарас, «рідну, але скалічену, мову» він чув лише від панської прислуги.До 10-річного заслання Шевченко побував на рідній українській землі лише двічі: вперше як студент Академії мистецтв – з травня 1843-го по лютий 1844-го. А вдруге як член археологічної комісії: з квітня 1845-го по квітень 1847-го. Саме під час других відвідин України поета заарештували на дніпровській переправі й запроторили на 10 років заслання, яке відбував у Оренбурзьких степах. Після того, як термін заслання закінчився, йому дозволили лише один раз приїхати в Україну і пробути тут усього 2 місяці. Нескладно підрахувати, що в дорослому житті великий поет провів на рідній землі менше ніж 3 роки. Але рідної мови не лише не забув, а переймався її «нелегкою долею».
Так, у передмові до невиданого «Кобзаря» 1847-го він писав: «Велика туга осіла мою душу. Чую, а іноді й читаю: ляхи друкують, чехи, серби, болгари, чорногори, москалі – всі друкують, а в нас − анітелень, неначе всім заціпило. Чого се ви, братія моя? Може, злякались нашестя іноплемінних журналістів? Не бійтесь, собака лає, а вітер несе. Вони кричать, чом ми по-московськи не пишемо?.. Кричать о єдіной славянской літературі, а не хочуть і заглянуть, що робиться у слов’ян. Але, братія, не вдавайтесь в тугу, а молітесь Богу і работайте розумно во ім’я матері нашої України безталанної».