Твір на тему"Поетична розповідь про дитинство( за повістю М.Стельмаха,,Гуси-лебеді летять")".
Це початок твору як приклад.
Ця повість дає змогу відчути ті самі почуття щастя та смутку,що пережив наш герой-Михайлик.Його кмітливість, любов та небайдужість зворушила ,мабуть,кожного читача цієї повісті. Я думаю, що його вчинки навчили кожного допомагати людям і не тільки. Повість "Гуси- лебеді летять", мабуть, була створена для тих людей, які шукають зв'язок з навколишнім середовищем. Коли Михайлик зустрів жінку-жебрачку,
Він допоміг їй.
(Продовження можна придумати самостійно, якщо цього мало)
Ответы
Ответ:Це було ті часи, коли кожен куток природи мій світ. Щоденні пригоди та веселий гамір дитячих ігор наповнювали кожен момент. Якось, розгулюючи полем, я випадково натрапив на стареньку повість "Гуси-лебеді летять" Миколи Стельмаха. І тоді в мені прокинулася неймовірна тяга до дитинства, як і в самому Михайлику.
Повість надихнула мене на власну власну пригоду, яку я згадаю із усмішкою на обличчі назавжди. Так ось, у один чарівний літній день, я вирішив піти на прогулянку полем, як зробив це колись маленький герой Михайлик. Весняне сонце обігрювало зелені трави, а квітучі дерева вкривали небо своїми ніжними пелюстками.
Серце було сповнене радістю і невинністю, коли я натрапив на стареньку жінку, яка сиділа під величезним старовинним дубом. Вона була схожа на ту саму жебрачку з повісті, та сум в її очах розповідав про багато пережитого. Моя дитяча душа відчула поклик серця та потягнула мене допомогти.
Без задуму, я підійшов до неї і протягнув руку допомоги. Та мить змінила все. Наша зустріч стала невеликою казкою, де я став лише маленьким героєм, який дарує щастя та тепло.
Цей день запам'ятався не лише для мене, а й для старенької. І в той день, як і Михайлик, я відчув, що найбільше радість — це не у власних іграшках, а в здатності допомагати тим, хто цього потребує. З того часу поле стало не лише дитячим майданчиком, але і місцем, де можна подарувати трішечки тепла і світла кожному.
Объяснение: