Ответы
Ответ:
Колись-то в чудову зимову пору, жив у лісі маленький зайчик на ім'я Лисунок. Він був надзвичайно сміливим та завжди прагнув пригод. Одного сніжного ранку, коли всі звірята лісу ще спали, Лисунок вирішив піти на пошуки пригод. Він вийшов зі своєї нори і помандрував глибоким снігом, не знаючи, що його чекає.
По дорозі Лисунок зустрів веселого сніжного кролика по імені Бурулька. Вони стали найкращими друзями та разом продовжили свою подорож. Лисунок і Бурулька побачили величезну гірку, покриту білим снігом, і вирішили на неї піднятися. Вони каталися з гірки, радіючи кожній миті.
Але раптом, коли вони були на вершині гірки, почався сильний снігопад. Лисунок і Бурулька втратили орієнтацію і не знали, як повернутися додому. Вони блукати лісом, шукаючи дорогу, але все було засипано снігом.
Так от, зайчик Лисунок згадав, що він читав про знаки, які залишають тварини в снігу. Він почав уважно розглядати сліди на землі та помітив, що ведуть до старого дерева. Він сказав Бурульці, що, можливо, це шлях додому.
Вони пішли за слідами і дійсно, це привело їх до знайомого лісового стежки. Лисунок і Бурулька були дуже раді, що знайшли шлях додому. Вони відчували себе справжніми героями, які подолали всі труднощі.
Повернувшись до своїх нор, Лисунок і Бурулька розповіли всім звірятам про свої пригоди взимку. Всі були захоплені їхніми історіями та дякували їм за відвагу.
З тих пір Лисунок і Бурулька стали справжніми героями лісу. Вони продовжували досліджувати і відкривати нові пригоди, завжди разом і ніколи не боялися викликів.
І ось так закінчилася казка про пригоди зайчика Лисунка та сніжного кролика Бурульки. Вони залишилися найкращими друзями та жили
Одного зимового ранку в лісі веселий зайчик на ім'я Лапка прокинувся та вирішив, що цього дня буде найкращим у його житті. Сповнений енергії та любові до природи, він вирушив на своє нове пригодницьке витрішку.
Лапка стрибав снігом, обкладаючи свої задні лапки білим пухнастим покривалом. Веселий зайчик швидко долає лісові стежки, слухаючи шепіт вітру та спостерігаючи за граціозними танцями сніжинок.
Аж раптом він помічає сліди невідомого тваринки, які ведуть його глибше в ліс. Лапка вирішив слідувати за цими загадковими слідами та дізнатися, що ж очікує його в цьому чарівному світі зимового лісу.
Сліди вели його до маленького, але дуже затишного будиночка, де жила ведмедиця по ім'я Василіса. Василіса виявилася дуже гостинною та доброю ведмедицею. Вона запросила Лапку в середину та пропонувала гарячий шоколад та медові пиріжки.
Зайчик та ведмедиця швидко стали друзями і вирішили весело провести зимовий день разом. Вони організували справжній куток розваг – грали в снігові битви, каталися з гірки та будували веселих сніговиків.
Лапка виявився найщасливішим зайчиком в світі, адже знайшов нового друга і позбувся відчуття самотності в цей зимовий день. Зараз вони обіцяли один одному зустрічатися щоразу, коли зимові снігопади робитимуть ліс ще чарівнішим та дружелюбнішим місцем. Адже справжня дружба важлива в будь-який час року!